Діти з України – як з ними розмовляти

Найперше фахівець закликає пам'ятати, що діти чують у в розмови дорослих і розуміють їх! Вони теж відчувають страх і напруженість. Тому їм дуже потрібна допомога від близьких. Особливо це стосується діток, які самі бачили та пережили жахіття війни. 

Ось кілька порад психолога – як допомогти своїй дитині пережити всі складнощі.

1. Не брешіть! Не кажіть, що ви приїхали на відпочинок чи у відпустку. І не варто обіцяти, що зовсім скоро ви  повернетеся додому і що все буде добре, як раніше. Цим ви не допомагаєте дитині. Пояснюйте дитина спокійно  і правдиво чому ви перебуваєте в Польщі. Наприклад, кажіть: «ми тут, тому що тут спокійно і безпечно».
2. Не блокуйте емоції дитини. Не кажіть «не бійся», «не переймайся». Бо дитині страшно і це нормальна реакція. Ваша задача заспокоїти її і підтримати. Приймайте почуття дитини – говоріть: «так, це смутно», «я теж переживаю», «ти можеш плакати». Скажіть, що ви тут у безпеці. 
3. Розмовляйте з дітьми про війну. Чим старша дитина – тим розмови мають бути більш точні і правдиві. Мова, яку ви використовуєте у розмові має бути адаптована до віку дитини. Чим дитина молодша – тим менше інформації вона має почути.
4. Важливо, щоб діти вміли ділитися своїми почуттями. Молодші повинні представляти свої думки з використанням іграшок або малюнків. Зі старшими треба спокійно порозмовляти уникаючи деталей. Така розмова може бути важка – треба приготуватися – обдумати, написати на листочку. Дуже важливо вести розмову спокійно. А от говорити коротко. Не розвивати тему, якщо тільки дитина не допитується.
5. Якщо дитина питає – розмовляйте з нею! І заохочуйте її говорити – нехай розповідає про свої почуття, страхи, думки. Говоріть менше, а більше слухайте.
6. Обіймайте дитину якомога частіше, будьте поруч. Проводьте разом якомога більше часу. З молодшою дитиною бавтеся, малюйте, зі старшою можна грати в ігри, робити щось разом (напр. приготувати їжу).
7. Старшим дітям обмежте доступ до інформації про війну. Виберіть одну коротку інформаційну програму у визначений час – бажано у другій половині дня. Частий перегляд новин викликає страх.
8. Дотримуйтесь постійного ритму дня.
9. Старайтесь жити з дитиною ТУТ і ЗАРАЗ. Помічайте дрібні приємні речі – разом випитий чай, прогуляттся, пограти з м'ячем.
10. Коли дитина питає, чи ви повернетеся додому і коли – говоріть правду, напр. «ми хочемо повернутися, але зараз ще не знаємо коли».
11. Для дітей у віці 5-10 років створили терапевтичну казку українською мовою, яка допомогає перекласти ситуацію пов'язану з війною (в youtube: «Оля, Бориско та їхні нові друзі»). https://wuwr.com.pl/оля-бориско-та-їхні-нові-друзі-оля-бор/
12. У дітей можуть з'явитися захворювання, викликані страшними пережиттями пов'язаними з війною і втечею, наприклад: нетримання сечі, плаксивість, проблеми зі сном, страх віддалення від матері. Це нормально. Ці ознаки стресу поступово зникнуть, якщо дитина почуватиметься в безпеці та спокійною. Якщо протягом одного місяця покращення немає – слід звернутися за консультацією до психолога.
13. Старші діти можуть користатися телефоном довіри з черговим психологом, який розмовляє українською за номером: 800 12 12 12. Години чергування також нічного можна подивитися на сайті: https://brpd.gov.pl/2022/02/25/uwaga-pomoc-800-12-12-12-po-ukrainsku/

Пам'ятайте ! Головне для вашої дитини зараз відчути себе в безпеці, знати, що рідні розділяють його страхи і тривоги. Важливо, аби дитина відчувала вашу підтримку і любов.